Рівноапостольні цар Костянтин і мати його цариця Єлена

Костянтин, син цезаря Констанція Хлора і Єлени, народився близько 272 року й був проголошений імператором військом 306 року. Перемігши суперників, він разом із Ліцинієм видав Міланський едикт (313), що дав християнам свободу богослужіння, а від 324 року правив усією імперією. 325 року він скликав Нікейський собор, а 330 року освятив нову столицю на Боспорі, Константинополь. Він охрестився незадовго до смерті в Нікомидії 337 року.

Його мати Єлена вирушила до Єрусалима в літньому віці. За її бажанням були збудовані церкви у Віфлеємі й на Оливній горі, і переказ каже, що вона знайшла Хрест на Голгофі. Обох називають рівними апостолам.