45 мучеників у Нікополі Вірменському: Леонтій, Маврикій, Даниїл, Антоній, Олександр, Іаникит, Сисиній, Менея, Вириліад та інші

За правління східного імператора Ліцинія християнам у Нікополі в Малій Вірменії було наказано принести жертву богам. За Страстями, близько сорока п’яти з них, на чолі з Леонтієм, Маврикієм, Даниїлом, Антонієм та Олександром, вийшли разом і заявили правителю Лисію, що вони християни. Їх побили, шкрябали залізними гаками й ув’язнили; двоє тюремних сторожів, Менея і Вириліад, приєдналися до них.

Правитель засудив їх на відрубання рук і ніг, на спалення, а їхні кістки — на викидання в річку Лік. Оповідь розповідає, що один із них, Сисиній, помолився про воду, і біля нього в скелі відкрилося джерело. Вони загинули близько 319 року. Оповідь додає, що їхні кістки були знайдені знову в річці, а після падіння Ліцинія на їхнє ім’я збудували церкву.