Священномученик Зотик, пресвітер, сиротопитатель (IV ст.)

Зотик був римським священником знатного роду, який, за переказом, прибув до Константинополя за часів Костянтина Великого й узяв на себе опіку над сиротами, бідними та хворими, особливо прокаженими. Його Житіє розповідає, що за Констанція, сина Костянтина, було дано наказ утопити прокажених, і що Зотик витратив свій маєток, щоб їх урятувати. Коли це відкрилося, його прив’язали до диких мулів і повалили на смерть. Лікарня для прокажених, звана Зотикон, зберігала його ім’я в Константинополі протягом століть.